Звідки взялося, що державні підприємства в Україні збиткові, що вони породжують шалену корупцію, а тому — порібно якнаймога швидше позбутися більшої частини з них за будь-яку ціну?
Досвід управління Міністерства цифрової трансформації підпорядкованими йому державними підприємствами свідчить про інше — бути завжди в тренді, мати стабільність і шалені прибутки, створювати впізнавану «брендову» продукцію та забезпечувати своїх працівників заробітною платою на рівні успішних світових лідерів ІТ-індустрії в їх кращі часи, — цілком можливо і при пандемії та повному економічному колапсі в країні.
І секрет тут «простий» — у «креативному», «нестандартному» мисленні та його «революційності», «компетентності», «добросовісності», «масштабності» поставлених перед собою та іншими завдань, «ретельному» їх виконанні.
Не потрібно «зациклюватися» на мертвонароджених правилах і нормах — «розірви шаблони», «злети в небо», наповни себе «натхненням» та відчуттям «повної свободи», і, ДІЙ!!!
Тільки так можна досягти успіху та побудувати нову країну — на шляхах цифрових трансформацій немає недосяжних мрій та проектів, які не можливо виконати!!!
404 ERROR сьогодні — це вже не про відоме широкому загалу повідомлення про помилку в списку кодів стандартних відповідей HTTP-сервера, яке означає, що сервер не може знайти інформацію за запитом клієнта, хоча контакт з ним і встановлено.
Як виявилося, навіть таке «безнадійно-руйнівне» цифрове повідомлення можна теж вдало «відтрасформувати», докорінно змінити його смислове наповнення, провести повний «ребрендінг», «надихнути позитивом», завантажити у смартфон та, зробивши національною ідеєю — «поставити на службу» країні, побудувавши на його основі нову, невідому ще світові, модель економічного зростання, успішності та процвітання.
404 тисячі прибутку після вирахування всіх витрат та податку на додану вартість — саме така сума зазначена у калькуляції кошторисної вартості послуг з адміністрування та забезпечення функціонування мобільного додатку Порталу Дія, до договору №18/2020 від 17 червня 2020 року, укладеного між Міністерством цифрової трансформації України і підвідомчим підприємством «Дія».
ДП «Дія» — державне комерційне підприємство, тож право на отримання прибутку в нього є, але ж, закупівля відбувалася за переговорною процедурою на бюджетні кошти з посиланням на п.2 ч.2 ст.40 Закону «Про публічні закупівлі» — «роботи, товари чи послуги які можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання», та ще й у свого міністерства.
Конкуренція була відсутня — і в результаті таких перемовин розмір прибутку в калькуляції міг бути «намальований» будь-який.
404 тисячі — це рівно 15% від загальної суми витрат, зазначених в калькуляції, або ж 20%, якщо відкинути підозрілі 655 800,00 на «оренду серверних потужностей» у сторонніх організацій.
Процент чималенький, як на наші часи зубожіння, і це всього за два місяці карантину, травень та червень — не всяка спекулятивна чи кримінальна оборудка може дати такий потужний «вихлоп» за досить короткий час, навіть, якщо «вантажити груз» цілодобово, без вихідних, у свята та додаткові нічні зміни.
І головне, тут не має жодних ризиків — гроші свої не вкладаєш, матеріальні ресурси теж, все бюджетне.
З практичної точки зору, із-за законодавчих обмежень ця сума не має своєї справжньої вартості — 18% з неї заплати як податок на прибуток, а потім ще й левову частку з дивідендів поверни назад «в казну», звісно, якщо не збираєшся пустити їх на якісь там «сумнівні витрати» або злітати з секретаркою на Мальдиви під виглядом службового відрядження, але ж — це вже «нецільове» та й поки що карантин.
Так у чому ж сенс таких операцій — навіщо витрачати зайвий папір, тонер, електроенергію і час на все це? Є ж набагато ефективніші фінансові підходи — пряме інвестування державою у статутний фонд державних підприємств, наприклад.
В державному бюджеті України на створення та підтримку функціонування ІТ-систем щорічно виділяються мільярди гривень, значна частина яких витрачається через державні підприємства — одне тільки ДП «Національні інформаційні системи» на забезпечення функціонування реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, щорічно за переговорною процедурою отримує понад триста мільйонів гривень.
Тож, 15% мінцифрівський прибуток від них, більша половина з якого знову буде повернута в бюджет, набагато крутіше ніж ПДВ чи інші податки, за відміну яких так активно агітують цифровізатори задля розвитку країни.
Фактично, це гроші, які впливають на видаткову та дохідну частини бюджету, але не використовуються, просто щорічно прокручуються через бюджет «вхолосту» без жодної користі та ефекту — такий собі коефіцієнт «бездумності» чи «ідіотизму» державної машини, який, чомусь, ніхто не хоче нормативно скасувати чи «осучаснити».
При творчому підході, погравшись з ним в сторону збільшення — можна навіть спробувати гарантовано «за просто так» збільшити процент росту ВВП країни, щоб вчергове прокричати на весь світ про перемогу і «цифровий ривок» завдяки використанню «передових» ІТ-технологій в державному управлінні.
Під Мінцифрою на сьогодні два державних підприємства — нова «Дія» та «старе» ДП «Держінформресурс», яке включене до мережі фінансування, та безпосередньо одержує кошти з державного бюджету без усяких там договорів і переговорних процедур на Прозорро.
Отримавши від держави у 2017-2019 роках біля двохсот мільйонів гривень на побудову ІТ-систем, це підприємство не переймалося питаннями розміру прибутку та виплати дивідентів, а вляпалося у гучні корупційні скандали — кримінальні справи по яким ще не завершені.
Досліджуючи прозорість та ефективність різних моделей бюджетного фінансування на прикладі цих двох підприємств, Правова інформатика написала запити до Мінцифри, щоб застосувавши до бюджетних показників сучасні математичні методи обробки інформації та візуалізації контенту, розважити своїх читачів крутою яскравою аналітикою.
Отримані від міністерства відповіді перевершили всі наші очікування своєю досконалістю, завершеністю та лаконічністю:
— проект фінансового плану на 2020 рік державного підприємства «Дія», яке належить до сфери управління Мінцифри, не затверджено;
— звіти про виконання фінансового плану за I та II квартали 2020 року державним підприємством «Дія», яке належить до сфери управління Мінцифри, не подавались.
Виходить, що крута діджитальна команда про яку кричать вже рік на всіх телеканалах «цифровий» віце-прем’єр Михайло Федоров та його заступники — це 100% фейк, а президента Зеленського та й всіх нас відверто «пошили в дурні» з національною ідеєю «держави у смартфоні»?
Суцільне блукання у темряві — сліпий веде сліпців.
Не має у Мінцифри ні стратегічного плану розвитку ДП «Дія» ні будь якого бачення куди іти далі і як, ні на поточний рік ні на наступні три роки — виконуючий обов’язки генерального директора цього підприємства призначений строком на 3 місяці, а коли буде реальний конкурс на заміщення вакантної посади нікому не відомо.
Державний секретар Мінцифри Дмитро Маковський, пропрацювавши півроку в міністерстві, терміново втік від кримінальних справ та відповідальності за накоєне «пиляти» нові гранти з кібербезпеки на генеральську посаду в Держспецзв’язку, якій він теж жодним чином не відповідає ні за освітою, ні за досвідом роботи, а на його місці з’явився ще один виконуючий обов’язки.
Тож, збільшуємо ставки і «пливемо» далі — без досвіду, освіти, карти, компасу, в суцільному тумані і не відомо куди. Головне — голосніше та переконливіше кричати, і айсберги, злякашись, повтікають всі.
Ми у Telegram: Правова інформатика